“Кайдашева сiм’я” АНАЛІЗ (паспорт твору)

Аналіз твору “Кайдашева сiм’я” допоможе визначити тему, головну ідею, жанр, головних героїв, композицію та сюжет повісті та скласти літературний паспорт.

“Кайдашева сiм’я” аналiз (паспорт твору)

Рік написання – 1878

Напрям – реалізм

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-побутова повість (з елементами сатири і гумору)

За жанром “Кайдашева сім’я” – це соціально-побутова повість, оскільки повсякденне життя Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються у гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на «жарти, смішки, штукарства» та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний

Темою повісті “Кайдашева сім’я” є зображення побуту й психології українських селян у перші десятиріччя після скасування кріпацтва, з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини.

Ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.

Головна думка: показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізеріння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків. Духовна роз’єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

“Кайдашева сім’я” де відбуваються події? Місце дії – село Семигори, річка Рось; Біївці, Западинці.

• Омелько Кайдаш — голова сім’ї, був стельмахом
• Маруся — дружина Кайдаша, її називали “економшею”
• Карпо — старший син
• Лаврін — молодший син
• Мотря — старша невістка, дружина Карпа
• Мелашка — молодша невістка, дружина Лавріна

Другорядні персонажі: Параска Гришиха, Баба Палажка (Солов’їха)

Події у повісті розгортаються у такій послідовності: Розмови братів про весілля – одруження Карпа – одруження Лавріна – повернення Мелашки в Семигори – смерть Омелька

• Експозиція – опис села Семигори, портрети головних героїв, розмова Карпа та Лавріна про одруження.
• Зав’язка – одруження Карпа з Мотрею
• Розвиток дії – постійні сутички в родині, одруження Лавріна з Мелашкою, проща Мелашки до Києва, смерть Омелька Кайдаша, розподіл спадщини.
• Кульмінація – сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око.
• Розв’язка – примирення двох сімей після того, як засохла груша.

Особливості композиції

1. Розгортання сюжету за принципом нагнітання епізодів, сцен, колізій, завдяки чому виразно окреслюється характер конфлікту.
2. Смислову роль відіграють численні діалоги.

Твір складається з дев’яти частин, сюжет у яких розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Саме діалоги «рухають» сюжет твору, у них розкриваються характери героїв.

Засоби сатири в повісті: гостро комічні сценки, смішні ситуації (п’яний Кайдаш, збирання Марусі на сватання), сатира на релігію, забобонність, народний характер, мова, описи пейзажів, інтер’єру, портретів.

У цьому творі висвітлено злободенні для того часу проблеми: злиденне життя хліборобів, руйнування патріархального устрою села, темноту й забитість селян, пияцтво, відсутність культурного дозвілля.. Разом із тим І. Нечуй-Левицький порушив одвічні проблеми:

• Проблема батьків і дітей
• Проблема сімейних стосунків
• Проблема виховання
• Проблема народної моралі
• Проблема віри в Бога
• Проблема людської гідності
• Проблема добра і зла

• Перший в українській літературі твір, який зображує життя української сім’ї в пореформений період.
• Зображення руйнування патріархальних відносин на селі та в сім’ї (син піднімає руку на батька).
• Діалоги в повісті рухають і розгортають дію.
• Всі епізоди виписані в гумористично-сатиричному плані.
• У повісті згадується понад 30 релігійних свят
• Повість багата фразеологізмами

Деякі художні порівняння, використані автором у повісті: «куслива, як муха в Спасівку; в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби; Хівря доладна, як писанка; ходить легенько, наче в ступі горох товче; говорить тонесенько, мов сопілка грає; дівчина, гарна, як квіточка, червона, як в лузі калина, тиха, як тихе літо; лице, як віск, як лице в ченця, бліде; Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!»

Повість була надрукована в журналі «Правда», 1879 року. Пізніше була видана окремо у Львові.

Після написання твроу Нечуй-Левицький довго не міг отримати дозвіл на його публікацію. Царська цензура ставила всілякі перепони, вказуючи на ряд «предосудительных мест» твору, зокрема в VI розділі, де розповідається про перебування прочан в київських монастирях, та висуваючи інші претензії.

Лише 1886 року автор отримав дозвіл на публікацію, за умови вилучення «в ней автором всех неудобных мест» вказаниз цензурою. Тому у 1887 році вийшло в Києві видання «Кайдашевої сім’ї» з рядом цензурних правок, було змінено початок і кінець твору.

Зміст наступних публікацій повісті (1894 та 1906 рр.) майже не відрізняються від видання 1887 р.

В основу твору письменник поклав життя однієї селянської родини. Прототипом сім’ї Кайдашів була родина селян Мазурів, відомих своїми бійками та колотнечами, проте в художніх образах Кайдашів проглядає широко узагальнена письменником трагедія життя тогочасного села взагалі.